Украинская
Православная Церковь Священный Синод
Отдел внешних церковных связей
Паломнический Центр Железнодорожное шоссе, 3
Киев, 01103, Украина


+38050-2655542
+38097-5454255
+380734755544
факс.:+38044-529 02 92

pilgrimsua@gmail.com

VIBER
+380975454255
+380502655542

orthodox.org.ua официальный сайт
Украинской Православной
Церкви
 
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30          
 

Група паломників УПЦ зустрілася з Архієпископом Тиранським і всієї Албанії Анастасієм

 [Печать страницы]
02.02.2020
29 січня 2020 року, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, група паломників з Української Православної Церкви на чолі з єпископом Баришівським Віктором зустрілася з Предстоятелем Албанської Православної Церкви Блаженнішим Архієпископом Тиранським і всієї Албанії Анастасієм. 




У зустрічі взяли участь: заступник Голови Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ протоієрей Миколай Данилевич, директор Паломницького Центру УПЦ В. І. Теліженко, клірики та миряни з Хмельницької єпархії УПЦ.

На зустрічі також були присутні архієреї Албанської Церкви: митрополит Амантійський Нафанаїл, єпископ Вілідський Астій, клірики та співробітники Архієпископії.

Єпископ Баришівський Віктор передав Блаженнішому Архієпископу Анастасію вітання від імені Блаженнішого Митрополита Онуфрія, розповів про відвідані паломниками святі місця Сербії та Чорногорії, а також згадав про поточну церковну ситуацію в Україні.



У відповідь Архієпископ Анастасій, вітаючи українських паломників, сказав: «Ми в Церкві говоримо, що до тих, кого ми вперше зустрічаємо, і якщо вони є членами містичного Тіла Христового, маємо таке відчуття, що наче ми їх знаємо вже багато років. Саме так я себе зараз почуваю, тому що наша спільна Кров є тією Кров’ю, Якої ми причащаємося щоразу під час Євхаристії в різних місцях з однієї Чаші. Тому, що немає нічого більшого і вищого, аніж причащатися Христу. Це те, що нас поєднує з усіма людьми, яких Господь в Своїй любові обіймає. Дякую дуже за побажання і молитви, які Ви мені передали від мого брата – Митрополита Онуфрія. Ми з ним переписуємося. Я попрошу й Вас, [владика Віктор], щоб Ви передали йому всю нашу любов і співучасть у випробуваннях, які ви переживаєте. Я вже дуже старий, мені більш як 90 років. В свої молоді роки я з особливими переживаннями слідкував за героїзмом наших братів в Росії, Україні в тих великих гоніннях, які були в минулому столітті. Ми це переживали не як щось, що відбувалося десь в далекій країні, а як те, що стосується кожного з нас. Я завжди повторюю: Православна Церква – це не конфедерація Помісних Церков, а Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Церква. В Афінах, де я жив, у Константинополі, Києві, Москві, тут у Тирані. Помісні Церкви є вираженням Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви в конкретному місці. Отож, випробування, які переживає кожна Помісна Церква, як зараз наприклад ваша, є також і нашими переживаннями. Так само як і радість ваша і наша є спільними. Ви пам’ятаєте, що перші три століття історії Церкви християни переживали великі гоніння. Пізніше супротивник, тобто диявол, знайшов інші методи боротьби з християнством – через розколи. В нашій традиції ці розколи вирішувалися через Вселенські Собори. Я не хочу повторювати все те, що ви краще за мене знаєте – великі випробування, які пережила Церква України. Ми одного віку з митрополитом Філаретом, я його знаю ще з тих часів, коли у Всесвітній Раді Церков він представляв Руську Церкву, і я знаю всі ці деталі. Часто дехто ставить наперед себе, а потім Христа, і це все веде потім до трагедій. Я про це писав. З того моменту, коли він був відлучений і анафематствуваний, він не міг звершувати хіротонії. Хіротонія не є чимось, що ми робимо від себе, а це те, що ми робимо, коли представляємо через себе Церкву [діємо від імені Церкви]. Не можна сказати, що сходить Святий Дух [в хіротонії], в той час як ти сам відійшов від Нього. Тому ми на тій позиції, про яку ви знаєте: ми не визнали. Звичайно, ви більш безпосередньо стикаєтеся з цим випробуванням. Однак, я абсолютно впевнений, що істина має свою динаміку. Можливо, нас турбує, що Бог чомусь не поспішає (Архієпископ посміхається). Не поспішає давати зразу рішення. Можливо для того, щоб вони ясніше проявилися і ми були ще краще випробувані. Але рішення обов’язково буде. Я впевнений. І я знаю, що Митрополит Онуфрій є людиною молитви, уникає зіткнень, напруження і покладає надію на Бога. В 2008 році в мене була можливість відвідати Київ. Тоді Митрополит Володимир був ще живий. Ми також були з ним знайомі ще по діяльності у Всесвітній Раді Церков. І з того часу я безпосередньо познайомився зі всіма деталями [церковної ситуації в Україні].

Єдине, що я вам хочу сказати: не втрачайте надії! З того моменту, коли все наше життя ми присвячуємо Христу, Він в якийсь момент дасть рішення. Маю сказати вам відверто, що я вже рік як відчуваю себе хворим, коли слідкую за цими подіями. Тобто це не те, що відбувається десь далеко. Я відчуваю, що це відбувається зі мною. І я вже відчуваю, що порушені три фундаментальні для Православної Церкви принципи: апостольське преємство, Божественна Євхаристія і соборність.

І я настоюю, що врешті-решт розколи долаються Вселенськими Соборами, а не листами чи чимось іншим. Зараз немає потреби вникати в деталі. Хочу вам сказати, що я з великою увагою читаю все те, що приходить до нас з України. І ми знайомі з усіма випробуваннями, що ви переживаєте, і з тими негідними речами, що відбуваються з вами. Бог нас не залишить, це точно!»

Архієпископ Анастасій також розповів про історію випробувань Албанської Православної Церкви часів комуністичної влади, і підсумував: «Я вам це розповідаю як меседж надії в тих випробуваннях, які ви переживаєте зараз. Говорять, що Бог може не спішити, але Він ніколи не забуває. Воскресіння – це не те, що приходить після Розп’яття. Воно в Розп’ятті. Коли ми приймаємо це як Христос, вільно. З абсолютною любов’ю до Нього і з абсолютною любов’ю до людей. Ви не тільки Хрест зараз переживаєте. В тому Хресті, який ви зараз несете, є Воскресіння. І я певен, що віра і благочестя є більш глибокими в болі, коли болить. Зі свого досвіду можу сказати, що ті люди, які не пережили болі, вони не є зрілими людьми, вони не мають глибокої віри».

Далі відбулося щире, тепле і духовне спілкування Архієпископа Анастасія зі священниками та мирянами з Хмельниччини, які пережили захоплення своїх храмів. Українським паломникам також був показаний короткий фільм про відродження Православ’я в Албанії та становлення Албанської Православної Церкви.

Дякуючи Предстоятелю Албанської Церкви за відверте і зворушливе спілкування, владика Віктор, зокрема, сказав: «Ми не приїхали до Вас жалітися на утиски наших віруючих в Україні. Ми приїхали до Вас поділитися радістю від того, що на нашу долю випав час, коли Господь дає можливість засвідчити Йому нашу вірність, вірність Його Святій Церкві. Відчуваючи Вашу щирість, нам сьогодні хочеться разом з Вами і посміхатися, і радісно плакати».

На завершення спілкування українські паломники проспівали пасхальний тропар “Христос воскресе!” та подарували Архієпископу Анастасію картину із зображенням Києво-Печерської Лаври та копію Браїлівсько-Ченстоховської ікони Божої Матері.

27 січня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, група паломників УПЦ на чолі з єпископом Баришівським Віктором взяла участь в урочистостях у Чорногорії з нагоди дня пам’яті святого Савви Сербського.

Джерело
News.Church.ua

Этот день в православном мире


О паломничестве


"Паломничество, будучи одним из аспектов духовной деятельности Церкви, уходящим корнями в глубокую древность, представляет собой форму богопочитания и является реализацией духовной потребности паствы в поклонении святыням, участии в богослужении у святых мест, молитвенном общении с верующими других Поместных Православных Церквей как выражении единства и соборности Православной Церкви, согласно учению Священного Писания, Вселенских соборов и святых отцов."


п.1. "Положения о паломничестве и паломнических службах Украинской Православной Церкви" (принят Священным Синодом УПЦ 26 августа 2011 г., журнал №65)